Львівська політехніка - один із найстаріших українських вищих навчальних закладів. Заснований у 1844 році, університет поєднує в собі півторастолітній досвід та найновіші тенденції в галузі освіти і науки.
11 січня 1811 р. комісія з освіти у Відні повідомила про те, що цісар своїм декретом дав дозвіл на утворення Реальної трикласової школи у Львові. Крайовому урядові комісією було надіслано програму навчання у школі св. Анни у Відні з метою пристосування програми до львівських потреб та вимог.
9 жовтня 1812 р. комісія Крайового уряду упорядкувала вимоги та програму функціонування Львівської школи. Основні дисципліни Віденської школи були залишені, замість італійської мови для поглибленого навчання було обрано німецьку. Головною умовою вступу було закінчення чотирьох класів середньої школи. Розпочалося навчання восени 1817 року в будинку на розі вулиць Театральної та Вірменської.
В 1844 році було проведено реорганізацію школи у Технічну Академію. Цей рік вважається роком заснування університету.
Після подій Весни народів короткий термін (листопад 1848 - січень 1849 рр.) навчання проводилолсь польською мовою, потім повернулися до викладання німецькою.
Після обстрілу міста для придушення студентського повстання в листопаді 1848 р. будівля Академії була зруйнована, тому на два роки Академія переїхала в приміщення на третьому поверсі Ратуші.
З початку 1851 р. Академія повернулася до старих приміщень.
Через рік їй було надано дозвіл на викладення хімії та хімічних технологій.
Подальший помітний розвиток відбувся у 1867-1870 рр. Було запроваджено відділ інженерії, будівництва машин, хімічних технологій. Політехніка поступово почала перетворюватися на технічно-прикладний навчальний заклад.
26 серпня 1871 року було видано дозвіл на поступове впровадження польської мови. Після реорганізації 1872 року та перетворення Академії у політехнічну школу, її першим ректором було обрано Фелікса Стшелецького.
12 березня 1872 р. було одержано дозвіл на будівництво нового приміщення. Будівництво тривало з квітня 1874 року та було завершено 1 жовтня 1877 року.
8 жовтня 1877 р. школу було названо Technische Hochschule і до кінця року було відпрацьовано принципи організації політехнічної школи. Відбувся її поділ на відділи інженерії, архітектури, будівництва машин та хімічно-технологічний відділ.
15 листопада 1877 ректором було обрано Юліана Захарієвича - за його ваговий внесок у розвиток Політехніки.
13 вересня 1880 року відвідини Політехнічної школи здійснив цісар Франц Йосиф. Перебуваючи у Політехніці, він замовив у відомого польського художника Яна Матейка одинадцять картин, які мали б відображати технічний прогрес людства. Ці картини зараз розміщені у Актовій залі головного корпусу.
Під час Першої світової війни у 1914-1915 рр Політехніка була закрита.
В листопаді 1919 року під час реорганізації до Політехніки було приєднано рільничу Академію в Дублянах.
Після подій протистояння українців та поляків за Львів у листопаді 1918 р польське керівництво політехніки вирішило встановити памятник загиблим у тих подіях польським студентам на площі зліва від будівлі головного корпусу.
В 1920 році політехічну школу було перейменовано на Львіську політехніку. Кількість студентів постійно зростала, тому для потреб закладу у 1929 році було виділено територію колишньої жіночої в'язниці при костелі Марії Магдалини (тепер тут розташовано 14 та 15 корпуси).
У 1934 році завершено будівництво бібліотеки на вул. Професорській, яке тривало з 1928 р. за проектом Т.Обмінського. Бібліотека існувала ще з часів заснування школи, проте 1848 року збори загинули разом з будівлею на Театральній. 1877 року вона була укомплектована та розміщена на першому поверсі головного корпусу. Впродовж першої світової війни фонди жодних пошкоджень не зазнали.
У середині 1939 року викладачами архітектурного відділу розроблявся проект студентського містечка на території нинішнього заводу "Львівприлад", проте через початок війни проект так і не було втілено у життя.
Після встановлення на Західній Україні радянської влади у Політехніці почалися зміни, було створено Львівський політехнічний інститут. Викладання деякий час відбувалося російською, українською та польською мовами одночасно.
З липня 1941 року німецька окупаційна влада взагалі закрила Політехніку, в головному корпусі було відкрито шпиталь, а з 4 по 26 липня 1941 р. на території парку біля нинішнього студмістечка було розстріляно наукову інтелігенцію Політехніки (зокрема, Казимира Бартеля, Володимира Круповського, Антонія Ломніцького, Станіслава Пілята та інших).
Навчання було відновлено у середині 1943 року і вже не переривалося. З року в рік кількість студентів поступово зростала (від 438 студентів загалом на момент відкриття до 1145 студентів тільки першого курсу у 1950 році).
У 1950-60 рр. майже безперервно проводилися реорганізації факультетів через постійно зростаючу кількість студентів. У наслідок цього потрібно було збільшувати навчальні площі. Саме тому у 1965 році було збудовано корпус №8. Після переведення сільськогосподарського інституту до Дублян звільнену територію віддали Політехніці і там у 1966 році розмістився корпус №3.
Викладачі та студенти брали безпосередню участь у проектуванні та будівництві навчальних корпусів та гуртожитків. У 1959 році було створено студентське проектно-конструкторське бюро, у якому під час навчання працювало чимало теперішніх викладачів архітектурних та будівельних спеціальностей.
У 1966 році за проектом СПКБ студентами зведено корпус №1. У 70-х рр. продовжилась поступова розбудова корпусів. Спочатку на території монастирського саду будо розбито стадіон, проте згодом його було забудовано корпусами №№ 2,4 та 5 та комбінатом харчування. Студмістечко було зведено за проектами О.Селастельникова, В.Сидоренка та інших. За цей комплексний проект розбудови вузу 1978 року провідні викладачі архітектурного факультету, ректори Г.І.Денисенко (1963-1971) та М.О.Гаврилюк (1971-1991) разом зі співробітниками СПКБ на чолі з В.Д.Лясковською стали лауреатами премії Ради Міністрів СРСР.
У 1993 році ЛПІ було перейменовано на Державний Університет "Львівська політехніка", якому у 2000 році було присвоєно статус Національного.
Навчально-наукові інститути
Інститут архітектури;
Інститут будівництва та інженерії довкілля;
Інститут геодезії;
Інститут гуманітарних та соціальних наук;
Інститут екології, природоохоронної діяльності та туризму ім. В’ячеслава Чорновола;
Інститут економіки і менеджменту;
Інститут енергетики та систем керування;
Інститут інженерної механіки та транспорту;
Інститут комп’ютерних наук та інформаційних технологій;
Інститут комп’ютерних технологій, автоматики та метрології;
Інститут підприємництва та перспективних технологій;
Інститут післядипломної освіти;
Інститут права та психології;
Інститут прикладної математики та фундаментальних наук;
Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки;
Інститут хімії та хімічних технологій.
Відокремлені навчальні заклади університету
Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою
Інститут дистанційного навчання
Техніко-економічний коледж
Технічний коледж
Автомобільно-дорожній коледж
Коломийський політехнічний коледж
Золочівський коледж
Технологічний коледж
79000, Львів, вул. Степана Бандери, 12
Номер(и) телефону: +38 (032) 258-21-11
E-mail: coffice@lp.edu.ua
Веб-сайт: http://lp.edu.ua
Wiki-сторінка: http://wiki.lp.edu.ua
