Личаківський Цвинтар

[Наш Львів]

Державний історико-культурний музей-заповідник
«Личаківський Цвинтар»



Директор ЛКП "Музей "Личаківський цвинтар" - Михайло Васильович Нагай
Дирекція музею : 79010 м. Львів, вул. Пекарська 95
Адміністрація музею: 79010 м. Львів, вул. І. Мечнікова 33

Контакти:
Бухгалтерія: +38 032 276 79 84
Науковий відділ: +38 032 275 54 15
Технічний відділ:+38 032 276 79 85
Fax: +38 032 276 79 87
E-mail: lviv-lychakiv@ukrain.travel
Web: http://lviv-lychakiv.ukrain.travel
Режим роботи музею:
Без вихідних з 9:00 до 18:00

Історія
Існує з 1786 року — після того, як австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, розміщених тоді в місті навколо храмів. Відтоді був одним із 4 цвинтарів Львова і призначався для Середмістя і IV дільниці Львова. На цвинтарі ховали здебільшого заможних і видатних мешканців міста, хоча ще на початку XVI ст. цю місцевість уже використовували для поховань знедолених.
Цвинтар розпочинався з ділянок, які нині займають поля 6, 7, 9, 10, 14. Найдавніші збережені могильні плити Личакова належать до 1787 і 1797 років.
У 1790, 1804 та 1808 роках відбулося значне розширення площі кладовища за рахунок купівлі прилеглих земельних ділянок від приватних власників. Наступне розширення кладовища відбулося 1856 року. Тоді університетський ботанік Карл Бауер разом із керівником цвинтаря Титом Тхужевським впорядкували територію. Були сплановані алеї та доріжки, кладовищу надали характеру паркової зони.
Згідно з австрійським законодавством, могили, за якими ніхто не доглядав і за які не сплачено протягом 25 років, можна було зрівнювати із землею, а на їх місці дозволялись нові поховання. На Личаківському цвинтарі було встановлено каменедробарку для подрібнення старих пам'ятників. Отриманий таким чином матеріал використано для фундаментів мурованої огорожі цвинтаря і для шутрування доріжок. У 1875–1876 роках скульптори Леопольд Шімзер і Юзеф Шидловський вирізьбили зі старих надгробків кам'яну неоготичну браму за проектом архітектора Юліуша Гохбергера. На брамі вмонтовано барельєф, що зображує Ісуса Христа, роботи Еміля Шредля.
У ті ж часи склалася традиція, за якою на полі № 1 ховали найвидатніших громадян міста. На решті полів на вільних ділянках ховали й простих людей.
У 1920-х роках львівський урбаніст Ігнатій Дрекслер розробив проект розширення та покращення планування цвинтаря.
Під час Другої світової війни цвинтар занепав. Частину надгробків із різних причин понищили. Після війни на кладовищі почали споруджувати стандартні надгробки, виготовлені комбінатом похоронного обслуговування. Через непродуману процедуру визначення місць під нові поховання, відсутність належного догляду за могилами людей, родини яких виїхали до Польщі, брак коштів на охорону цвинтар зазнав значних шкод і руйнувань, постраждало багато пам'яток — надгробків високої мистецької цінності. Через це вже від середини 1970-х років громадськість Львова, представники творчої інтелігенції, Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, ЗМІ неодноразово зверталися до владних структур з вимогою надання кладовищу статусу заповідника, охорони та реставрації його мистецької спадщини. 1975 року прийнято рішення про припинення поховань. Виняток робиться лише для особливо відомих особистостей, родин, які мають власні гробівці, а також, в окремих випадках допускаються підзахоронення в існуючі могили родичів після 25-літнього строку поховання. 10 липня 1990 року ухвалою Львівської міської Ради народних депутатів територію Личаківського кладовища оголошено історико-культурним заповідником місцевого значення. 1991 року до його скаду включено кладовище Пагорб Слави. 2001 року при музеї створено науковий відділ, який займається вивченням і популяризацією питань, пов'язаних із цвинтарем.

[Наш Львів]

Правила внутрішнього розпорядку на території музею:

1. На території музею забороняється:
- псувати споруди і пам'ятки;
- їздити на автомобільному транспорті, мотоциклах та велосипедах;
- заходити на територію музею з багажем та громісткими речами, тваринами;
- ходити, сідати і лежати на газонах, ламати дерева, кущі, рвати квіти, розкладати багаття, водити собак;
- порушувати тишу ( ігри, гуляння, спів, гра на музичних інструментах, крім оркестрів, що обслуговують похоронні процесії);
- розпивати алкогольні напої і перебувати в нетверезому стані;
- торгівля предметами ритуального призначення, сувенірною продукцією, квітами.
- проведення фото- та відеозйомки без дозволу.

2. Для туристичних і екскурсійних груп, а також поодиноких екскурсантів встановлюється плата за вхід.

Для відвідувачів, чиї родичі поховані на території музею, при наявності перепустки, виданої дирекцією музею, вхід безкоштовний.

[Наш Львів]

На території музею "Личаківський цвинтар" поховання здійснюються згідно:
Закону України "Про поховання і похоронну справу"
Ухвали Львівської міської ради №2550 від 19.03.2009 року
Карти Личаківського цвинтаря
Цін на послуги ЛКП “Музей “Личаківський цвинтар“

1. Дозвіл на поховання та підпоховання надаеться за умови: наявності технічної можливості, надання відповідних документів підтвердження факту володіння родинним гробівцем або могилою з похованням прямих родичів.
2. Дозвіл на поховання в могилу прямих родичів надаеться за умови розташування могили на полях 21-52, 62-66, 68, 70-86 за умови технічної можливості, санітарних норм, представлення необхідних документів.
3. Дозвіл на нові поховання та підпоховання на закритих полях 1-20, 53-61, 67, 69, 86а надаеться тільки у виняткових випадках Міським Головою або Секретарем Міської Ради за погодження з Головою Вченої Ради музею.
4. Згідно рішення виконкому Львівської міської ради №547 від 17.07.2009 заборонено здійснювати поховання та підпоховання у могили на полях 82, 84, 85 Личаківського цвинтаря, на яких поховані тлінні останки австрійських воїнів, що загинули у Першій світової війні.

Перелік документів:

1. При похованні в могилу чоловіка (дружини):
- Заява близького родича з вказанням паспортних даних.
- Свідоцтво про смєрть особи, яку потрібно хоронити.
- Свідоцтво про смєрть чоловіка (дружини), похованних на Личаківському цвинтарі.
- Довідка з Обласного державного архіву (Львів, вул.Підвальна, 13) про поховання чоловіка (дружини) на Личаківському цвинтарі.
- Свідоцтво про одруження померлого чоловіка (дружини), похованих на Личаківському цвинтарі.
- Свідоцтво про одруження у випадку зміни прізвища.

2. При похованні в могилу батька (матєрі):
- Заява близького родича з вказанням паспортних даних.
- Свідоцтво про смєрть особи, яку потрібно хоронити.
- Свідоцтво про смєрть батька (матєрі).
- Свідоцтво про народження померлого сина чи дочки.
- Довідка з Обласного державного архіву (Львів, вул.Підвальна, 13) про поховання батька (матєрі) на Личаківському цвинтарі.
- Свідоцтво про одруження у випадку зміни прізвища.

3. При похованні в могилу брата (сєстри):
- Заява близького родича з вказанням паспортних даних.
- Свідоцтво про смєрть брата (сєстри).
- Свідоцтво про смєрть брата (сєстри), похованних на Личаківському цвинтарі.
- Свідоцтво про народження померлого.
- Свідоцтво про народження брата (сєстри), похованних на Личаківському цвинтарі.
- Свідоцтво про одруження у випадку зміни прізвища.
- Довідка з Обласного державного архіву (Львів, вул.Підвальна, 13) про поховання брата (сєстри) на Личаківському цвинтарі.

[KVV]

Фільм директора музею Ігоря Гавришкевича "Стежками Личаківського некрополя"

[KVV]

[info-centre]

29 січня у місті Львові на Личаківському цвинтарі відбулися заходи із вшанування пам’яті Героїв Крут – київських студентів і бійців вільного козацтва, які загинули в 1918 році під час бою з більшовицькою армією Михайла Муравйова.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Він тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва у складі близько чотирьох сотень вояків.

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві.

Тіла вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. Після цього про подвиг молоді під Крутами було забуто на більш як 70 років. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками. Лише 2006 року на місці бою під Крутами встановлено пам'ятник.

Вшанувати пам’ять та помолитися за душі Героїв Крут прибув голова Львівської обласної ради Петро Колодій, перший заступник голови Верховної Ради України Андрій Парубій, мер Львова Андрій Садовий, представники громадських та ветеранських організацій.

Також , можновладці вклонилися могилі одного з учасників легендарного бою під станцією Крути Ігоря Лоського, який похований на Личаківському кладовищі, а також взяв участь у поминальній молитві за юних крутянців, які прийняли нерівний бій з більшовицькою армією, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі.

[Наш Львів]

Польські військові поховання 1918-1920 років

Польський військовий цвинтар 1918-1920 рр. - один з найпомпезніших військових меморіалів, збудованих перед Другою світовою війною на території Східної Європи.
Тут поховано 2859 осіб. Більшість з них загинули під час українсько-польської війни 1918-1920 рр. Невелика кількість – у 1919-1920 рр. у боях проти більшовиків, а решта похованих – учасники бойових дій, що померли своєю смертю у 20-30 - х роках. Цей пантеон споруджувався і впорядковувався до 1939 р., згідно проекту студента V курсу відділення архітектури Львівської політехніки, чеха за походженням, Рудольфа Індруха (1892-1927).

Меморіальний комплекс складається з каплиці-ротонди, спорудженої у 1925 р., двох катакомб (1932 р.), у вісьми криптах яких спочиває 72 особи, криниці-фонтану, гробниці американських пілотів, які служили в ескадрильї ім. Т. Костюшки та гробниці французьких піхотинців з легіону Юзефа Галлера. У 1934 р. було завершено будівництво Тріумфальної Арки, сполученої півколом дванадцятьма доричними колонами та архітравом, з двома потужними пілонами, на яких викарбувано назви місць битв і боїв.

Як і більшість українських, австрійських, німецьких цвинтарів, польський меморіал було зруйновано та пограбовано після закінчення Другої світової війни.

З 1989 р. почалися відновлювально-реставраційні роботи, фінансовані польським урядом та коштами, зібраними в середовищі польської діаспори. У червні 2005 р. відбулися урочистості з нагоди выдкриття та освячення меморіалу на найвищому державному рівні, за участі Президента України Віктора Ющенка та Президента Польщі Алєксандра Кваснєвського.

[KVV]

Польські поховання на личаківському цвинтарі

[KVV]

[KVV]

Поховання офіцерів, солдатів, добровольців та волонтерів,
які героїчно загинули під час АТО захищаючи Україну

Книга Пам'яті полеглих за Україну