Наш Львів » 29 грудня 2015, 18:39
Синагога постала у 1582–1595 роках, з цегли і каменю. Зведена архітектором Павлом Щасливим (Paweł Szczęśliwy) у ренесансному стилі, на кошти заможних львівських міщан-юдеїв Нахмановичів (ben Nachman). Синагога – одна з найдавніших мурованих єврейських святинь на теренах України – яскравий зразок історії, архітектури і містобудування. У серпні 1941 року синагогу цілковито розграбували, а 1943 року її підірвали нацисти. Збережені руїни є символом трагедії львівських євреїв.
Історія
1582 р. – збудовано основну брилу з чоловічим молитовним залом.
1595 р. – молитовний зал розширили приєднанням присінку, прорубавши в західній стіні молитовного залу три аркові прорізи, які розділяли дві потужні гранчасті колони. Зведені галереї над новою західною частиною синагоги об’єднали з молитовним залом трьома прорубаними вікнами. Підлогу залу вимостили каменем. Стіни вкрили розписами.
1601 р. – прибудова південних галерей.
Кінець XVIII ст. – з боку подвір'я до синагоги добудували невеликий присінок з гебрейським написом над входом: "Тут молився наш вчитель та рабин Давид Галеві".
1603 р. – кагал переніс до синагоги клейноди та суди і відтоді синагога Нахмановичів стала "Великою міською синагогою".
1606 р. – після затяжного судового процесу синагога перейшла до рук єзуїтів, а громада перебралися до своєї старої синагоги.
1664 р. – з синагоги викрали багато коштовних речей.
XVIII ст. – розібрано аттик.
1801 р. – синагога Нахмановичів відходить на другий план.
1863 р. – синагога перебувала у незадовільному стані.
1914 р. – розібрали сходи, які загрожували обвалом, розібрали склепіння в присінку, що походили з 1595 року, а також склепіння в бічних галереях; влаштовані нові склепіння не відповідали споруді.
1915 р. – реконструкція двох кам'яних колон і капітелей, розчищення аркад і кам’яних колон понад капітелями партерових стовпів – здійснив каменяр Войцех Яблонський (Wojcech Jabłoński), Володимир Підгородецький (Podhorodecki) виконав фотофіксацію.
1917 р. – реконструкція двох колон (під однією розширено фундамент і замінено вивалені камені), виконав майстер-каменяр (різьбар) Алоїз Траверса (Aloiz Traversa)
1918 р. – до відновлення синагоги долучилося Ґроно консерваторське, яке запропонувало відреставрувати споруду у давньому вигляді (відтворити пулиш, аттик із ґзимсами, понизити дах над галереями, щоби відкрити ґотичні західні вікна молитовного залу).
1921 р. – відновлено розібрані склепіння та відремонтовано стіни; укріплення колон завершилося зміною їх шестигранного січення на прямокутне з бетонними базами. Роботи велися за проектом Райса. Після цих ремонтних робіт синагога мала скромний вигляд, позаяк втратила багато оздоблювальних елементів, зокрема, було затиньковано весь стінопис, ліквідовано білокам’яні обрамування вікон тощо.
1934 р. (26 червня) – синагога визнана загальнопольською пам`яткою ренесансової архітектури.
1943 р. – Януш Вітвіцький (Janusz Witwicki) обміряв збережені руїни та виконав проект реконструкції.
2007 р. – Юрій Лукомський проводив археологічні розкопки на території "Золотої Рози".
2015 р. 27 липня розпочалися роботи з реалізації проекту “Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина і відповідальність”. Перший етап проекту — консервація вцілілих залишків синагоги “Золота Роза”.
lvivcenter.org
