Споруда Львівського Будинку вчених побудована у 1897-1898 рр. за проектом віденської архітектурної спілки «Герман Гельмер і Фердинанд Фельхнер» для клубу конезаводчиків.
З 1918 року приміщення використовувалося як шляхетське казино, під час Другої Світової війни тут було переселення молоді на каторжні роботи у Німеччину, а у 1948 р. на базі даного приміщення створено Будинок вчених.
Система приміщення Будинку вчених відповідає функціональному призначенню споруди: нарядні вестибюлі та сходи з різьбленим псевдо бароковим орнаментом, просторі, нестандартних криволінійних форм кімнати, інтер’єри яких зберігають характерні елементи декору (каміни, декоративна оббивка стін, світильники, ручки дверей тощо).
При спорудження клубу конезаводчиків застосовано верхнє природнє освітлення, що було новітнім для цього часу технічним прийомом.
Ремонтні роботи не змінили первісного вигляду споруди.
При вході у вестибюль І-го поверху впадають у вічі наддверні картини, зі сторони парадного входу картина оригінальна, друга, при дверях входу на зали – відновлена.
Історія їх така. У час проведення ремонтно-реставраційних робіт інтер’єру у 80-х роках ХХ ст.. у Будинок вчених прийшов 93-х річний дідусь і сказав, що в час Другої Світової війни, коли у Будинку вчених був пункт переселення молоді на каторжні роботи у Німеччину, він працював тут швейцаром.
Одного разу він почув, як німці говорили (а він добре знав німецьку мову, як багато львів’ян у той час), що з приміщення будуть вивозити у Німеччину люстри, бра, меблі, картини). На свій страх і ризик цей швейцар вночі замалював картину суриком над дверима парадного входу з тим, щоб німці її не вивезли. Таким чином ця картина збереглася.
93-х річний дідусь сказав нам розчистити місце, де зберігалася ця картина, і коли реставратори обережно зняли верхній шар фарби, побачили ось таку красу. На картині, як стверджують мистецтвознавці, у образі маленького хлопчика зображено майбутнього цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа, якого дуже поважали у Галичині як мудрого правителя.
До речі, картини з його зображенням можна і тепер віднайти у селах і містах Галичини.
Картину створено невідомим художником на тоненькому пергаменті, малювання виконане гарячими фарбами.
Про віднайдену картину дізналися у Третьяковській галереї, у Ермітажі, приїжджали музейники з цих поважних установ, хотіли забрати картину у Москву або Петербург, а нам залишити копію, але вже були Горбачовські пере будівні часи, і картина залишилася у Будинку вчених.
Постало питання відправлення наддверних картин, які німці вивезли у Німеччину. І тоді львівський художник Богдан Сойка спитав понад 80-х старожилів Львова, з оповіді яких відтворив втрачені картини: одну на І-ому поверсі і дві – на другому. Коли ці відновлені картини показали старожилам Львова, вони запитували – як вдалося повернути ці вивезені картини до Львова з Німеччини, що говорить про точне відтворення художником втраченого.
У вестибюлі І-го поверху у чорній різьбленій рамі знаходиться дзеркало з фасками (заглибленнями по краях), яке збереглося з часів будівництва приміщення. Саме таким чорним лаком були покриті інтер’єри колишнього казино. І тільки в час проведення ремонтро-реставраційних робіт було віднайдено паспорт, за яким інтер’єрові надали необхідної кольористики. Змивали чорні лаки авіаційною змивкою, яка добра тим, що не руйнує старої ґрунтовки.
Покривали інтер’єр високо-художніми перуанськими фарбами, в основі яких англійські ґрунти. Ці фарби не горять. Якщо у Ленінграді у 80-х роках ХХ-го століття аналогічної фарби продукували 200 кг на рік, то для нашого інтер’єру необхідно було понад 700 кг.
В отриманні цих фарб допомогу надав колишній демократичний мер Львова Богдан Котик. Отримували ці фарби через Польську Республіку.
Мармуровий камін, як і два інших на другому поверсі є діючими. Він цікавий тим, що біля нього знімали сцену гри у шахи д’Артаньяна і кардинала у фільмі «д’Артаньяна і три мушкетери».
Окрасою Будинку вчених є дубові сходи з різьбленою огорожею, які до реставрації були дуже знищені, у багатьох місцях заміняли фанерні листи з примітивною лобзиковою різьбою. Після відновлення, за ці сходи, бажаючи їх купити, американці давали 4,5 млн. доларів.
Нижні зали приміщення мають розсувні двері – стіни, завдяки яким робили різні комбінації для відвідувачів. У першій залі, яку називають Дзеркальною, бачимо різьблений столик з дзеркалом. Ніжки столика у формі кінських ніг, що свідчить про те, що приміщення мало зв'язок з кіньми, адже тут, як Ви знаєте, був бізнес – клуб конезаводчиків.
В час проведення ремонтно-реставраційних робіт, у вентиляційному люкові будівельними знайшли запаяну металічну капсулу. Коли її відкрили, то виявили у капсулі зразки тканин, якими були обдаровані всі зали і вестибюлі у приміщенні. Колишні будівельники спеціально заховали ці зразки тканин аби майбутні покоління мали можливість точно знати, якими тканинами були оббиті зали. Було також детально писано, які давати рослинні барвники при їх виготовленні, на яких верстатах виконувати ці роботи.
Ніякий бавовно-прядильний комбінат Радянського союзу не брався за виготовлення тканин для Будинку вчених і лише директор Херсонського бавовно-прядильного комбінату, який вчився у Львові і декілька разів був у Будинку вчених, погодився виготовити на ввіреному йому комбінаті ці тканини, згідно старих зразків. Але вже технології комбінату не давали рослинні барвники, а при виготовленні сучасної тканини застосовували штучні барвники. Цією ново виготовленою тканиною обдрапірували всі зали і вестибюлі Будинку вчених.
Львів, вул. Листопадового Чину, 6
Контактні номери телефонів:
+38 (032) 261-63-05;
+38 (032) 261-63-17 – замовлення;
+38 (032) 255-55-39 – факс;
+38 (032) 720-26-73 – кав'ярня;
+38 (067) 800-52-88 – директор
(Славітич Роман Ілліч)
E-mail: budynokvchenyhmail.ua
http://budynokvchenyh.lviv.ua/
